12 січня 1969 вийшов дебютний студійний альбом британської рок-групи Led Zeppelin. Спочатку альбом зібрав переважно негативні відгуки преси, але мав великий комерційний успіх і згодом був високо оцінений рок-критиками.
У серпні 1968 року британський гурт The Yardbirds розпався. Гітарист Джиммі Пейдж зберіг права на назву групи та контрактні зобов’язання, до яких входила серія концертів у Скандинавії. У свій новий склад Пейдж запросив вокаліста Роберта Планта, бас-гітариста Джона Пола Джонса та барабанщика Джона Бонема. У вересні 1968 року гурт провів гастролі по Скандинавії як The New Yardbirds, виконуючи як старий матеріал гурту, так і нові пісні: Communication Breakdown, I Can’t Quit You Baby, You Shook Me, Babe I’ m Gonna Leave You» та «How Many More Times».
Через місяць після повернення до Англії, у жовтні 1968 року, Пейдж змінив назву гурту на Led Zeppelin і разом з іншими музикантами вирушив до лондонської Olympic Studios записувати дебютний альбом. В інтерв’ю 1990 Пейдж розповів, що на запис альбому пішло загалом 36 годин студійної роботи (протягом двох тижнів): він зазначив, що знає цю цифру точно — за рахунком, який був виставлений. Одна з причин того, що робота йшла швидко, полягала в тому, що матеріал, що записувався, був чудово відрепетирований під час скандинавських гастролей. «Група почала розробляти аранжування вже під час скандинавського туру і я знав точно, якого прагну звучання. Все склалося неймовірно швидко», – говорив Пейдж.
