10 вересня 2012 року вийшов п’ятнадцятий та останній студійний альбом американського рок-гурту ZZ Top – La Futura. Це їхній перший альбом за дев’ять років, що пішов за Mescalero, і зайняв 5-е місце у чарті Billboard “Top Rock Albums”. Це також останній альбом ZZ Top за участю басиста Дасті Хілла перед його смертю у 2021 році. Він був записаний на студії The Foambox Recordings у Х’юстоні, штат Техас. Назва та обкладинка альбому були представлені на домашній сторінці ZZ Top 3 серпня 2012 року об 11:45 ранку. “Ми довго думали над тим, яким має бути цей альбом”, – сказав Гіббонс у прес-релізі. “Ми хотіли згадати безпосередність наших ранніх речей, але не відвертатися від сучасних технологій. Результатом цього злиття минулого та сьогодення, звичайно ж, став La Futura”.
Перші чотири треки альбому – “I Gotsta Get Paid”, “Chartreuse”, “Consumption” та “Over You” – були вперше випущені 5 червня 2012 року у вигляді збірки тільки для iTunes під назвою Texicali, яка отримала гарні продажі та захоплені відгуки. Music Radar назвав ці пісні “свіжим, життєвим роудхаусом блюзом”. Інший трек, “Flyin’High”, по праву став світовою прем’єрою в космосі, коли незавершена на той момент пісня прозвучала на борту космічного корабля “Союз” під час його запуску на Міжнародну космічну станцію в червні 2011 року на прохання астронавта NASA Майка Фоссума, давнього шанувальника та друга ZZ Top. Два бонус-треки, названі Threshold of a Breakdown і Drive-By Lover, були випущені на компакт-дисках, що продавалися виключно в магазинах Best Buy.
Після виходу альбом отримав здебільшого позитивні відгуки. Вільям Кларк з Guitar International написав: “La Futura – це вражаюче повернення у форму для цього сумнозвісного південного рок-тріо, і включає деякі з кращих музичних творів, які ZZ Top коли-небудь випускали”. Стівен Томас Ерлевайн з Allmusic також високо оцінив альбом, назвавши його найкращим з часів Eliminator 1983 року, написавши при цьому, що “ZZ Top святкують все те, що вони десятиліттями вважали само собою зрозумілим – вони приймають схудлі буги, брудні жарти, локомотивні рифи, насичений блюз, наполегливу розпусну лексику, і тим самим вони знову звучать як вони самі».
