Цього дня у 1957 році хрещений батько рок-н-ролу Білл Хейлі вперше прибув до Англії. Потрібно визнати, що на той час популярність Хейлі на батьківщині, у Сполучених Штатах, почала спадати – у нього з’явився потужний конкурент Елвіс Преслі. Так що хоч-не-хоч довелося Біллу звернути свій погляд за океан. І він не помилився. У Великобританії його зустрічали як героя. У порту міста Саутгемптон Bill Haley, що сходить по трапу з океанського лайнера Queen Elizabeth, вітали 5 тисяч шанувальників.
В 1969 році виходить четвертий та останній альбом гурту Cream. Випущений вже після розпуску цієї супер-групи він отримав відповідну назву Goodbye. Спочатку передбачалося зробити альбом подвійним: одна платівка – студійна, інша відповідно зальна. Але не вистачило матеріалу із задовільною якістю. Тому довелося зупинитися на дивному гібридному варіанті студійного та «концертного» альбому.
У цей день у 1971 році гурт Black Sabbath приступив до звукозапису свого третього альбому ‘Master Of Reality’.
Альбом відрізняла антивоєнна спрямованість. На той момент оминути цю тему було просто неможливо, хоча б через побоювання втратити прихильність молодіжної аудиторії. Але не це стало головною відмінністю альбому, а його саунд отриманий знову ж таки мимоволі. Гітарист Томмі Айомі, який пошкодив у юності пальці, вирішив трохи полегшити собі життя та навантаження на травмовану руку. Він послабив струни та перенастроїв гітару на півтора тони нижче.
Гізер Батлеру нічого не залишалося, як наслідувати його приклад і також набагато нижче переналаштувати свій бас. Так і вийшов цей унікальний похмурий саунд, головна риса музики Black Sabbath.
В 1991 році виходить альбом гурту Queen під назвою ‘Innuendo’, останній прижиттєвий альбом феноменального вокаліста та фронтмена гурту Фредді Меркюрі. Одна з найвиразніших робіт групи, в ній яскраво і рельєфно виявлені всі найкращі якості Queen – різноманітність, полістилістика, вдумливі, не позбавлені дотепності та душевної руйнації тексти, віртуозна інструментальна частина та неймовірний вокал. Queen всіма силами намагалися надати ‘Innuendo’ життєстверджуючий посил, але неможливо позбутися сумного настрою, яке від вмираючого Меркюрі віддалося всьому альбому.
