Цього дня у 1974 році виходить другий альбом гурту Queen. Дуже естетично поділені на чорну та білу сторону як сама платівка, так і її конверт являли собою концептуальний альбом, присвячений одвічній боротьбі Добра зі Злом. Динамічну та помпезну виконавську манеру Queen у ті роки часто порівнювали з тим, що роблять Led Zeppelin. Не можна сказати, що групі, яка шукає своє обличчя, це було дуже приємно. Але Queen, очевидно, вважали, що така реклама краща, ніж нічого. І самі підливали олії у вогонь, вже хоча б тим, що й другий альбом позначали точно, як Led Zeppelin, однією лише римською цифрою II. Роджер Тейлор обурювався із цього приводу, звинувачуючи колег у відсутності уяви. Адже його було хоч греблю гати, про що і свідчать надзвичайно насичені, хитромудрі аранжування і сам фантастично щільний саунд альбому, що складається з нашарувань гітарних гармоній, оркестрових вставок та вокальних накладень. Квіни постаралися вичавити все можливе з обладнаної за останнім словом техніки студії Trident. І вони це зробили. Альбом Queen-II реабілітував групу в очах шанувальників та критиків. Він посів 5 місце у британському хіт-параді.
Цього ж дня гурт Bad Company вирушає до свого першого британського туру. Намірившись наздогнати і перегнати тих же Led Zeppelin, група почала досить вдало. Їхній варіант хард-року був розрахований на невибагливого слухача, для якого важлива форма, а не зміст. Втім, їхня музика носила винятково позитивний заряд енергії, на відміну від Led Zeppelin з їхньою тягою до різного роду похмурої містики та езотерики. Та й Пол Роджерс зі своїм напористим вибуховим вокалом вписувався в групу ідеально. Його голос не відпускав публіку ні на мить протягом усього концерту. Журнал Stereo Review назвав квартет “групою-мрією для 20-річних шанувальників”, а Billboard вигукував: “саме той самий звук, якого довго чекали слухачі”.
