Знаменитий майстер гри на гітарі, Ritchie Blackmore, народився цього дня 1945 року. Один із засновників хард-року, один із батьків-засновників гурту Deep Purple, а також засновник гуртів Rainbow та Blackmore’s Night. Він ще у дитинстві пройшов гарну гітарну школу.
Тоді ж Річі перейнявся любов’ю до класичної музики. Цитати з Баха та Бетховена надалі часто прикрашали його власні твори. Втім, головне, що Річі привніс у рок-музику як гітарист – це все ж таки віртуозність, пов’язана з глибоким відчуттям виконання.
Пісня команди з міста Бірмінгема The Spencer Davis Group, яка саме цього дня в 66 році піднялася на перше місце в британському хіт-параді, хоч і називалася ‘Somebody Help Me’ (Хто-небудь допоможіть мені) не мала жодного відношення до загибелі. Титаніка». То була річ з розряду “silly love songs”, тобто звичайних любовних пісеньок. Особливістю її було лише над-агресивне на той час аранжування. Саунд був такий, наче виконавці хотіли сказати, що за звичайним невибагливим текстом стоїть щось більше. Що ж, можливо, воно й так. Тим більше, що автором пісні Somebody Help Me був виходець з острова Ямайка, співак і композитор Джекі Едвардс. А хто їх знає цих ямайців, що в них насправді в голові.
Цього дня в 1979 році другий альбом гурту Van Halen, який так і називався Van Halen II, увійшов до британського хіт-параду на 49 місце. Гурт недовго розгойдувався після свого надуспішного дебюту і після нетривалого туру знову засів у студії. Результатом цієї роботи і став другий їх альбом, який побачив світ у березні 1979 року. По суті, це було продовження дебютника, хіба що саунд трохи зачесали, зробили його менш разухабістим. Але загалом формула залишилася незмінною: вишуканий гітарний звук Едді Ван Халена, енергійний вокалу Лі Рота, гармонійні підспівки та потужний бас Майкла Ентоні та, звичайно, партії ударних Алекса Ван Халена, які надавали саунду щось цепелінівське. Хоча все ж таки самобутність цієї групи полягала в самій її музиці, яка дивним чином поєднувала в собі прогресивність і цілком мейнстримовий на той час характер. Багато в чому цією двоїстістю Van Halen завдячує Едді Ван Халену, який у будь-яку композицію вкладав свою нестримну пристрасть до гітарного експериментаторства.