15 травня

Brian EnoЦього дня у 1948 році народився той, чиє ім’я Brian Peter George St. John le Baptiste De La Salle Eno, більш відомий під трохи коротшим ім’ям Brian Eno. Це дивовижна людина, визнана генієм вже за життя. Іно узвичаїв новий музичний термін ambient, записавши в 1978 році альбоми «Музика для фільму» та «Музика для аеропортів». Мало того, його чуйному слуху і надзвичайно розвиненої фантазії продюсера зобов’язані своїми визначними роботами U2, Talking Heads, David Bowie, John Cale і навіть російські Звуки Му. І, крім того, дуже важливий імпульс для свого розвитку гурт Roxy Music отримав саме завдяки Брайану Іно.

King Crimson In The Wake Of PoseidonУ цей день у 1970 році гурт King Crimson випускає альбом, який називався In The Wake Of Poseidon («Слідами Посейдона»). То був другий студійний альбом King Crimson. Загалом це було продовження першого альбому «In the Court of the Crimson King». Відмінність полягала в трохи багатших аранжуваннях і технічній майстерності, що зросла, як музикантів групи, так і продюсера зі звукоінженером. Правда, цей альбом міг стати зовсім іншим, якби склад King Crimson покинув Грег Лейк (він зібрався йти в нову команду Emerson, Lake & Palmer). Оскільки в його обличчі гурт одразу втратив не лише басиста, а й вокаліста, спочатку думали запросити на роль співака маловідомого тоді Елтона Джона. Але вчасно схаменулися. Умовили Лейка записати майже всі вокальні партії за особливу винагороду.

The Rolling Stones Black And BlueЦього дня в 1976 році на першому місці в американському хіт-параді альбом гурту The Rolling Stones, озаглавлений ідіомою Black And Blue, що можна перекласти, як «фінгали та ліхтарі». Роллінги вхопилися за двозначність, укладену в ідіомі: цим вони могли натякнути на свій новий стиль, що ґрунтувався на гібридизації чорного фанку, у стилі Джеймса Брауна (на що натякало слово “black”), з блюзом (на що натякало слово “blue”) . Вийшло напрочуд насичене нове і незвичайне для роллінгів звучання. Цікаво те, що критики експериментаторського настрою комерційно успішної групи не прийняли. Але через десяток років саме ті риси альбому Black And Blue, за які його лаяли, стали вважатися його достоїнствами.