17 січня

Цього дня 1948 року на світ з’явився Mick Taylor. Один із самобутніх блюз-рокових гітаристів, він зробив чималий внесок у школу так званого «білого блюзу». Його орієнтирами у світі музики були Бі Бі Кінг, Бадді Гай, Мадді Уотерс. Він розпочинав у групі Джона Майалла Bluesbreakers, там же де учасники гурту The Rolling Stones. Але до того моменту, коли Роллінгі вже досягнувши статусу світових рок-зірок звільнили з групи її батька-засновника Брайана Джонса, Мік Тейлор аж ніяк не перетинався з ними і був маловідомим гітаристом. Так що він був щиро здивований, коли йому подзвонив Джаггер. За словами Тейлора, він був дуже задоволений цією пропозицією, хоча і був упевнений у тому, що для Роллінг Стоунз найкращої кандидатури було просто не знайти. Так відразу двадцятирічний музикант став супер-зіркою, граючи в надпопулярній рок-команді. Його гітара звучить на 5 номерних студійних альбомах Роллінгів, три з яких заслужено вважаються класичними. При цьому Мік Тейлор завжди залишався ніби річчю в собі: щоб стати до кінця «стоунзом» йому не вистачало безбашення. Занадто занурений у свою музику, у свою гітару, він каметою пролетів рок-н-рольним небозводом: пішовши з гурту і почавши сольну кар’єру, він грав свою музику – цікаву і досить якісну, але, як виявилося, майже незатребувану.

Цього дня 1969 року вийшов альбом Yellow Submarine, саундтрек до однойменного мультфільму. Цей мультик став найяскравішим свідченням того, що рок-н-рол поступово почав проникати в інші жанри мистецтв. Навіть у візуальні області, до яких і належить мультиплікація. Одним з перших досить вдалих дослідів у цій галузі був бітловський мультик Yellow Submarine. Цей зразок нового синтетичного мистецтва поєднав у собі експресію та колористику авангардного поп-арту з рок-н-рольною експресією та мелодійністю бітлівської музики.