Саме в цей день в 1948 році народився гітарист групи Black Sabbath, неповторний Тоні (або Томмі) Айомі. Один з небагатьох великих рок-гітаристів, який грає лівою рукою, при тому, що два пальці правої руки у нього травмовані. Відповідальність практично за весь саунд гурту Black Sabbath лежить на його плечах. Так само як, втім, і відповідальність за вигнання із групи її одіозного фронтмена – Оззі Осборна. Потрібно віддати належне терпінню Тоні. Йому довелося домагатися світової популярності, працюючи пліч-о-пліч з людиною, яка завжди його дратувала і з якою він бився ще в школі. І все-таки він звільнив розгубленого вокаліста. Звільнив на піку популярності. І нічого не вдієш. Тоні Айоммі мав на це право. У Black Sabbath – саме він був і залишається начальником із незаперечним авторитетом.
Навряд чи група Yes плекала далекосяжні плани із захоплення влади в галузі прогресив-, арт- та симфо-року. Воно це виходило само собою. Особливо починаючи з третього за рахунком студійного альбому гурту, який отримав не надто хитромудру назву The Yes Album. Альбом вийшов у цей день у 1971 році та ознаменував завершення формування концепції гурту. Можливо, цьому сприяв прихід у команду чудового гітариста Стіва Хау. Можливо – початок співпраці з продюсером та звукорежисером Едді Оффордом, чию роль у створенні унікального саунду Yes просто неможливо переоцінити. Так чи інакше The Yes Album проторив дорогу двом наступним визнаним шедеврам прогресив-року – альбомам Yes Fragile (1971) і Close To The Edge (1972). І приніс перший комерційний успіх групі Yes – 4 місце у британському хіт-параді та 50 тижнів в американських чартах. Через це керівництво фірми Atlantic, вже було розчарувавшись у команді через провал двох перших платівок групи Yes, вирішило не розривати з ними контракт. І не прогадала.
