За великими піснями рідко стоїть велика історія. Yesterday Paul McCartney написав уві сні і вранці розучував мотив, співаючи слово «яєчня». А Stairway To Heaven учасники Led Zeppelin зліпили з раніше вигаданих (а також вкрадених) шматочків музики, перебуваючи на відпочинку у валлійській глибинці.
Інша річ «Дим над водою» Deep Purple — зразково-показовий предмет музичної культури! З історією, сенсом та паленим ароматом Женевського озера. Але ми забігаємо наперед, давайте по порядку.
Справа відбувалася у грудні 1971 року, коли Deep Purple вже гриміли на весь світ, у тому числі в буквальному значенні слова, оскільки били рекорди гучності концертного звуку. Книга рекордів Гіннесса зафіксувала досягнення, включаючи результат Deep Purple у 117 децибелів у видання 1972 року. Це неймовірно голосно: троє людей під час того шоу в Лондоні знепритомніли. Але навіть тоді Deep Purple ще не досягли свого піку слави. Єдине, чого їм тоді по-справжньому не вистачало — нетлінного та всенародного хіта. А то їх головні речі того періоду (на зразок Speed King, Fireball і Child in Time) годилися тільки для того, щоб симпатичних дівчаток на дискотеках розлякувати.
Deep Purple прибули у славне музичними фестивалями місто Монтре, мальовничий курорт на березі Женевського озера. Культурним центром Монтре значилося місцеве казино, де був чудовий концертний майданчик та приміщення, придатні для звукозапису. 4 грудня у казино було заплановано концерт авангардного сатира Френка Заппи та його гурту Mother of Invention. З цієї причини Deep Purple не розпаковували свою апаратуру, а залишили її за межами казино, відклавши все на завтра. Рішення, яке обернулося для них нечуваним везінням!
Посеред концерту Френка Заппи в бамбуковій стелі з’явилися снопи іскор та вогонь: якийсь ідіот із публіки примудрився підпалити його пострілом із ракетниці. Заппа спокійно закликав не панікувати та всім організовано покинути зал. Бас-гітарист Deep Purple Роджер Гловер був присутній на концерті. За його словами, спалах здавався дрібним і невинним. Поки публіка розходилася, він встиг погуляти по сцені і помилуватися на апаратуру Заппи, де крім іншого стояли два красиві дорогі синтезатори останньої моделі. Проте полум’я не лише не вщухло, а перетворилося на грандіозне згарище, за яким музиканти Deep Purple довго спостерігали з вікна готелю. Казино згоріло практично вщент разом із пожитками та обладнанням Френка Заппи та його «Матерей».
Видовище було дивне, до того ж вітер віяв з гір і виганяв дим на поверхню озера. Ця картина потім кілька днів переслідувала музикантів уві сні і породила ключовий рядок «Дим над водою», а за нею та решту пісні. У ній якраз докладно описується вся історія, включно з тим, як організатор джаз-фестивалю Клод Нобс носиться по залі, викликаючи глядачів.
Казино відбудували заново, і в 1975 році туди повернувся знаменитий джазовий фестиваль Монтре, який щорічно проводиться і в наші дні. Що стосується Френка Заппи та його «Матерей», то для них те, що сталося, стало великим ударом, їм довелося перервати турне, хоча обладнання було застраховане. Невдаха-палія так і не знайшли.
А для Deep Purple все закінчилося більш ніж відмінно: пісня потрапила на четверте місце в хіт-параді США і стала візитною карткою не тільки Deep Purple, а й важкого року в цілому. Було відіграно і записано незліченну кількість її версій, але найкращою, мабуть, є ця, що відображена на концертному альбомі Made in Japan 1972 року.
