2 липня 1969 року розпалося тріо The Jimi Hendrix Experience.
Все було погано вже півроку: басист Ноель Реддінг став втомлюватися від непередбачуваної манери Хендрікса записуватись і тому, що той забрав під себе весь креативний контроль у команді. Те, що Джімі лідер ніколи не обговорювалося, але в тріо кожен мав право голосу, і Реддінг міг вставляти в альбоми свої пісні. Тепер було негаразд.
У січні 1969 року музиканти об’єдналися, щоб вирушити у турне Європою. Але концерти не давали колишнього задоволення. Музиканти намагалися якнайрідше зустрічатися за межами сцени. Хендрікс вже не відчував задоволення від тих ритуальних дій на сцені, які робив раніше і яких чекала від нього публіка. Тепер усе частіше він стояв непорушно і просто грав. Реддінг розпрямив кучеряве від природи волосся, щоб ніхто не думав, що він наслідує Хендрікса.
У квітні в Нью-Йорку група в Нью-Йорку все ж таки спробувала відправитися в студію. Збереглися щоденники того часу.
«В перший день у студії ні хрону не зробили — гаразд, припустимо, це було передбачувано. Другого дня я чекав-чекав, пішов у паб, повернувся через три години, знову чекав, і тільки після цього Джімі зволив з’явитися. Потім ми посварилися … В останній день я просто дочекався, поки сесія закінчиться, і повернувся до себе».
14 квітня тріо зробило останній запис, а 29 червня на фестивалі Баррі Фея у Денвері дало останній концерт. Натовп мало не розніс їх вантажівку, поліції довелося застосовувати сльозогінний газ, а якийсь журналіст ще до концерту розлютив Реддінга словами:
А ти чого тут робиш? Джімі ж оголосив, що тебе замінили!
Реддінг грюкнув дверима і пішов, Мітчелл теж пішов, але тихо, і надалі ще встиг пограти з Хендрікс. А басист потім пояснював розрив стосунків так:
«Ми просто дуже багато роз’їжджали, занадто втомлювалися і вживали занадто багато наркотиків».
