Майк Шинода в новому інтерв’ю знаменитому радіоведучому Говарду Стерну розповів про те, як депресія Честера Беннінгтона впливала на творчий зв’язок та особисті стосунки між ним та Честером.
Ніхто не знав, наскільки глибокою була його депресія. Коли я зустрів Честера, я не знав його особисту історію. Познайомившись із ним, я часто ловив себе на думці: «Ніколи не чув історії такого божевільного дорослішання, такого божевільного дитинства». Він дико проводив час на вулиці і приймав важкі наркотики на даху своєї школи, ледве уникнувши в’язниці. І це те, що зробило динаміку [творчого зв’язку між нами] такою, якою вона була. Моє дитинство було іншим. Я відчував себе аутсайдером, тому що був дитиною змішаної раси, яка не мала спільноти, до якої можна було б належати. Я наполовину японець, але я не говорив японською. І я зовні не схожий на японця. Білі діти думали, що я не білий. Латиноамериканські діти починали говорити зі мною іспанською, а я не знав іспанської. Я ніде не почував себе своїм, у мене не було «вдома».
За словами Майка, спочатку депресивні стани Честера викликали труднощі і хвилювання, але це не сприймалося як щось надзвичайне.
Ранній етап існування групи був непростим, тому що ми не знали, як у нас будуть справи. Тут ми виграємо, а там програємо: Відправили пісню на радіо; вони почали грати її в ефірі. О, запропонували виступити, зіграти концерт у невеликому клубі. Але до місця буде важко дістатися. Доведеться їхати всю ніч. Це буде важко. Ми будемо виснажені. Так, до речі, ми всі щойно захворіли». Такі речі були складними. А крім цього у вас у групі ще є хлопець, який у будь-який момент може кудись пропасти. Він просто раптово зникав, а повертався повністю обдовбаний, так що з ним навіть неможливо було просто поговорити. Він був просто в мотлох ніякий. Але це також здавалося веселим. Ви бачили ту серію «Друзів» із веселунцем Боббі? Веселун Боббі, всі його обожнюють, але, коли він протверезіє, він стає нестерпним. Із Честером була схожа ситуація. Іноді він був дуже кумедним, коли був п’яним або під кайфом, але наступного дня він був таким похмурим. У нього супер-похмілля, він сердиться на всіх, кричить на всіх. І ти просто думаєш: “Ок, давайте просто переживемо цей день”.
Нагадаємо, що Linkin Park минулого тижня анонсували перевидання альбому «Meteora» до його 20-річчя і поділилися невиданим треком «Lost» із вокалом Честера Беннінгтона.
