Бас-гітарист Metallica Robert Trujillo розповів про те, що є найважливішим для музиканта, крім вміння грати на своєму інструменті. Взагалі, його порада легко співвідноситься з життям будь-яких творчих колективів, не тільки рок-груп. Своїми думками Роб поділився в подкасті гітариста гурту Bad Wolves The Ex-Man With Doc Coyle.
Коли ти перебуваєш у групі, йдеться про стосунки між людьми. Творчі люди можуть бути дуже складними в тому, що стосується позамузичного, повсякденного життя. Одна справа вміти грати, це те, що відчиняє двері у музичний світ. Але тоді ви повинні бути готові виявити себе як міцна особистість у спілкуванні та житті разом з хлопцями, які стануть вашою новою сім’єю. У багатьох випадках, коли ти у групі, тобі доводиться виявляти себе інакше, в інших ролях. ніж це було в інших звичайних ситуаціях. Вкрай важливо бути відповідальним, а не просто виконувати роль музиканта, який грає на інструменті, проявляти себе, як друг, вміти виявити підтримку.
У будь-якій із груп, у яких я грав (зокрема групи Оззі Осборна та Джеррі Кантрелла), я спостерігав музикантів, які проживали найгірші етапи своїх життів [у тому, що стосується алкоголю та наркотиків). Згадую це без неповаги та претензій до моїх колег по сцені. На той час це сприймалося на кшталт «Як мені все тут налагодити? Як уникнути катастрофи та виверження вулкана?»
За його словами, він розвинув у собі вміння звертати увагу на те, хто з тих, хто перебуває в кімнаті, в якому емоційному стані, і використовувати ці спостереження для підтримки позитивної атмосфери. Адже якщо учасників однієї рок-групи дуже часто порівнюють із сім’єю, то й свої знання, які ви отримуєте, спілкуючись із рідними та друзями, потрібно застосовувати і до колег по групі.
Сам Трухільйо згадав момент, коли грав у Suicidal Tendencies і нерідко змушував чекати своїх товаришів у лобі готелю, бо йому не вистачало дисципліни, щоб вчасно прокинутися.
Гітарист Роккі Джордж тоді мене постійно підганяв. «Чувак, ти постійно спізнюєшся на 20 хвилин. Всі чекають на тебе, коли нам уже час їхати в наступне місто туру. Тоді я відповів: “Хей, мені дуже шкода”. У цьому було ясне посил. Я не став огризатися: “Та пішов ти, роблю, що хочу”. Я зрозумів, що не можна так поводитися — ти маєш працювати на команду.
Цим же завітам Роб учить і свого сина Тая, який зараз грає, як басист, у кількох групах.
