24 вересня 1990 року колектив AC/DC в черговий раз народилися заново! До кінця 80-х гурт був у нижній точці. Неформальний лідер гурту, ритм-гітарист Малькольм Янг вже багато років грав у непросихалочку, і врешті-решт був відправлений у регаб. А гітару за його відсутності підхопив племінник Стіві, який через чверть століття замінить дядька вже на постійній основі. Барабанщик Саймон Райт пішов до Ронні Джеймса Діо, і довелося міняти його на Кріса Слейда, якого брати Янг пам’ятали ще гастролями Манфреда Манна в Австралії на початку 70-х років. Вокаліст Брайан Джонсон розлучався з дружиною і не міг зосередитись на текстах. Що було найгірше — так це те, що гурт відкрито не любили на рідному лейблі «Atlantic», вважаючи їх збитими пілотами.
Врятувати ситуацію взявся менеджер роботи з артистами Дерек Шульман, колишній фронтмен прог-рокових легенд Gentle Giant. Дерек був наполовину шотландцем, вихідцем із Глазго, і завдяки цьому досить швидко зійшовся з братами Янг. Він же підшукав їм правильного продюсера Брюса Фейрберна, який записав два поспіль надуспішні альбоми Bon Jovi, а потім показав трюк із порятунком потопаючих на аеромітівському альбомі «Pump». Брюс теж був шотландцем. Робота пішла, і результатом став альбом, який посів друге місце у США та четверте в Англії. Слова всіх пісень Ангус і Малькольм написали самі — після цього вони завжди будуть робити саме так. Досягнення в хіт-парадах швидко підкріпилося мільйонним продажем. А за підсумками масштабного світового туру на підтримку альбому, де нові пісні заходили просто на «ура», через два роки був випущений приголомшливий концертний альбом «AC/DC Live».
