Дебютний альбом гурту Black Sabbath був випущений у п’ятницю 13 лютого 1970 року, а записаний всього за три дні (це 8 годин роботи в студії), а за іншими свідченнями і зовсім за один день, тобто за безперервну 12-годинну студійну сесію.
Згадуємо історію запису, що зробила грандіозний внесок у подальший розвиток рок-музики.
Всі учасники Black Sabbath грали в різних групах у Бірмінгемі, перш ніж у 1968 році вони зібралися у складі групи Polka Tulk Blues Band (пізніше просто Polka Tulk та Earth), хоча вони були віддалено знайомі ще зі шкільних часів.
Тоні Айоммі (гітарист, Black Sabbath): Раніше я не міг терпіти Оззі. Просто не терпів його. Коли б його не зустрічав, я неодмінно його бив. У школі ми зовсім не ладнали. Він був маленьким шмаркачем.
Гізер Батлер (басист, Black Sabbath): Я вперше зустрівся з Оззі Озборном, коли він прийшов до мене додому. З-за плеча в нього стирчала щітка для чищення димоходів, на ньому був робочий комбінезон його батька, до того ж босий. Мій брат сказав мені: «Там біля дверей на тебе чекає якесь диво в пір’ї».
Музиканти ледве встигли змінити назву свого гурту з Earth на Black Sabbath, перш ніж у жовтні 1969 року вони опинилися в лондонській студії Regent Studios, щоб спільно з Роджером Бейном записати матеріал, якого вистачило б на цілий альбом. Їм довелося постаратися, щоб їх помітили: 14 звукозаписних компаній відкинули групу, доки її менеджер Джим Сімпсон не переконав керівництво EMI виділити гроші на сесію. За 12 з лишком годин їм вдалося створити абсолютно новий музичний напрямок.
Музиканти про запис:
Тоні Айоммі: Наша ідея полягала в тому, щоб записати альбом, який був би найважчим, що ми чули колись раніше. Ми хотіли створити щось особливе. Ми задумали зробити звучання максимально потужним. Ми багато в чому покладалися на Роджера Бейна, тому що ми ніколи раніше не записували платівок.
Білл Уорд (ударник, Black Sabbath): Я був вражений тим, як виглядав Роджер. На ньому були кеди Converse, як і у мене. Це не стосувалося його навичок продюсера. Я буквально подумав: Він круто виглядає. Нормально».
Тоні Айоммі: На відпрацювання пісень не було часу Ми мали одну спробу — і все. Коли ми грали Warning, ми трохи наплутали. Я запитав: “Ми можемо повторити?”, а Роджер відповів: “Можете спробувати зіграти її ще раз”. От і все. Це змусило нас понервувати.
Гізер Батлер: У мене був гітарний підсилювач Laney та колонка Park 4×12 з трьома динаміками, два з яких не працювали! Ось так я й досяг спотвореного звучання. В мене просто не було вибору.
Про фільми жахів та містику:
Тоні Айоммі: Мені та Гізеру подобалися фільми жахів. Коли ти дивишся жах, і тебе щось лякає, то виникає якесь колюче почуття, яке я і спробував відтворити в музиці.
Гізер Батлер: Я переїхав у квартиру, стіни якої я пофарбував у чорний колір та прикрасив перевернутими хрестами. Озі подарував мені книгу 16 століття про магію, яку він десь вкрав. Я поклав її в сушильну шафу, оскільки я не був упевнений, що з нею робити. Вночі я прокинувся і побачив у ногах ліжка чорну тінь. Відчувалася якась страшна присутність. Я підбіг до шафи, щоб витягти звідти книжку, але вона зникла. Це мене страшенно налякало. Ось про це і йдеться у пісні Black Sabbath.
Тоні Айоммі: Відчуття від цієї пісні відрізняється від того, що я відчував раніше. У ній була якась енергетика. Вона була дуже страшною.
Джин Сімпсон (менеджер): Я не підозрював, що учасники Sabbath цікавилися поклонінням дияволові. Назва була запозичена зі старого постера, який побачив Гізер Батлер. Йому просто сподобалося, як воно звучало. Одним із треків, який записали музиканти, був обтяжений кавер на пісню Evil Woman блюз-рокової групи Crow із Міннеаполісу. Його випустила компанія Fontana. Але у випуску всього альбому жоден лейбл не був зацікавлений. Зрештою, видати альбом погодився лейбл Vertigo, що недавно з’явився, та й то тільки тому, що в його графіку було вільне місце.
Дебютний альбом Sabbath було випущено компанією Vertigo у п’ятницю 13 лютого 1970 року. Безперервна концертна діяльність, чутки і сама несхожість музики призвели до того, що платівка потрапила до Топ-10 у Британії та до Топ-30 в Америці. Інша річ – критики.
Тоні Айоммі: Ми повернулися з Європи та дізналися, що альбом потрапив до Топ-10. Дідька лисого! Ми були шоковані.
Гізер Батлер: Критики зненавиділи нас із першого дня.
Тоні Айоммі: Це твій перший альбом, ти купуєш музичні журнали, щоб прочитати, що там про нього написано, і все, що ти бачиш, — це слова: «Куча лайна!» Це було боляче, але до такого звикаєш.
Знаменитий автор Лестер Бенгс писав про диск: Як Cream! Тільки гірше».
Цікаві факти:
1. Історичний альбом записувався на лондонській студії Regent Sound, відомої тим, що багато років тому The Rolling Stones робили там одні зі своїх ранніх записів.
2. Лейбл Fontana, підрозділ компанії Philips, для якого спочатку готувався альбом, змусив групу записати «хітову» композицію для випуску на синглу, що передує альбому. На думку фахівців лейбла, цим хітом мав стати кавер на композицію маловідомого американського гурту Crow “Evil Woman”, який нещодавно потрапив до американського Top-40. Скріпивши серце, група погодилася.
3. Лейбл Fontana на той час був відомий легковажними піснями поп-гурту Dave Dee, Dozy, Beaky, Mick & Tich, а також грандіозним хітом «Je T’aime… Moi Non Plus» Сержа Гейнсбура та Джейн Біркін. Проте гурту не довелося випускати альбом на вельми «попсовий» Fontana, тому що в той же час Philips за модою часу відкрили власний «прогресивний» підрозділ Vertigo. Людям з Vertigo дуже сподобався запис Evil Woman, а коли вони дізналися, що цей невідомий гурт вже підготовив цілий альбом, вони не могли повірити своєму щастю.
4. Тоні Айоммі починав роботу над альбомом, використовуючи гітару Fender Stratocaster – на той час він віддавав перевагу саме цій моделі. Однак під час запису у гітари вийшов з ладу звукознімач, і Айоммі був змушений перейти на запасний інструмент – Gibson SG. Слід зазначити, що це була гітара під праву руку, і лівші Айоммі доводилося перевертати її (саме так чинив і Джімі Хендрікс зі своїм Стратокастером). Цікаво, що незабаром після запису альбому він зустрів гітариста-правшу, котрий грав на Gibson SG, виготовленому під ліву руку. Музиканти помінялися гітарами, і з тих пір нам вже важко уявити Тоні Айоммі без його гітари Gibson.
5. За спогадами Гізера Батлера, основний риф великої пісні, який придумав Тоні Айоммі, був натхненний твором англійського композитора Густава Холста Марса, вісник війни (фрагмент знаменитої сюїти Планети). За словами Батлера, у той момент, коли Айоммі переробив цей хід на свій лад, подальший музичний напрямок гурту було визначено. До того ж у рифі було використано тритон — саме він зробив звучання таким «містичним».
6. На обкладинці можна бачити водяний млин, побудований на Темзі в містечку Мейплдурем, Оксфордшир. Початок будівлі млина відносять до XV століття. Млин функціонує і до цього дня, нині він оснащений новою турбіною та виробляє електрику. На млин може потрапити будь-який бажаючий, купивши квиток.
7. Ім’я жінки, зображеної на обкладинці, історія не зберегла, хоча Тоні Айоммі повідомляє, що одного разу вона з’явилася в гримерній Black Sabbath і представилася. Деякі джерела повідомляють, що на обкладинці зображено модель Луїза.
8. На розвороті альбому лейбл Vertigo, не спитавши дозволу групи, розмістив зображення перевернутого хреста. Це рішення коштувало групі серйозних проблем у майбутньому. Ярлик «сатаністів» приклеївся до них.
Бажаючи скористатися успіхом Sabbath, компанія Vertigo швидко відправила учасників гурту до студії для запису другого альбому. У цій платівці, спочатку названій War Pigs, але потім названа Paranoid, блюз змінило щось зовсім нове. Але це вже інша історія.
